Що таке принцип контрасту і як його використовують політики

Принцип контрасту заснований на тому, що наш мозок не уміє сприймати інформацію, не порівнюючи її з чимось, про що вже знає. І оцінюючи цифри або події ми будемо їх порівнювати з тими, які вже знаємо. Або які створили спеціально, щоб на контрасті певні дані здавались кращими або гіршими.

Справа в тому, що коли ми приймаємо рішення, то завжди відштовхуємось від якоїсь попередньої інформації, якою володіємо. Канеман і Тверскі називають це якорем. Давай тут музичку з Піратів Карибського моря.

Він закріплює нашу увагу за певними даними і тримає наше сприйняття біля них. Якоря не може не бути, розуму завжди потрібна точка опори. Поки ми не зіштовхуємось з новою інформацією, якорем буде усереднений досвід, якісь наші уявлення про те, як все має бути, наприклад, скільки мав би коштувати пуховик.

Згадайте, як у 2014 році за кілька днів банани здорожчали з 8 гривень до 25-30. Їх ціна здавалась просто космічною і багато людей говороли та писали в соцмережах, що не купують банани через цю завелику ціну. Якір, який міцно закріпився на старій ціні, не відпускав, а нова ціна лякала.

Але будь-який якір може бути зміщений. Коли за місяць банани впали до 20, багатьом здалосб, що це справедлива ціна. Тут вже грав принцип контрасту: останнім якорем була ціна в 30 гривень, і цифра 20 здалася низькою у такому порівнянні.

Частково на принципі контрасту засновані усі ці стікери знижок з перекресленою ціною. Ми підозрюємо, що, можливо, ота закреслена ціна ніколи й не існувала, але на фоні старої нова цифра виглядає так привабливо.

Політики теж використовують принцип контрасту. Існує три популярних способи маніпуляцій, щаснованих на принципі контрасту, які полюбляють використовувати наші політики:

  1. Велика і мала зрада

Ключовий прийом, заснований на принципі контрасту, виглядає приблизно так: зробити або заявити про масштабну негативну зміну, яку вони пропонують, отримати ураган критики, відступити назад і зробити негативну зміну масштабом менше. Це заспокоює міжнародних партнерів та активістів, яким здається, що найгіршого сценарію вдалось уникнути, але допомагає досягнути необхідної мети.

Прикладом може бути нещодавній скандал з намаганням поставити НАБУ під повний контроль. Тоді увечері 6 грудня Народний Фронт і БПП внесли законопроект, яким провонували дати Раді можливість міняти керівництво Національного антикорупційного бюро просто за власним бажанням.

Звісно ж, в таких умовах ні про які посадки депутатів-корупціонерів не могло би бути й мови.

Витримавши кілька годин повальної критики від міжнародних партнерів, експертів та ЗМІ, вночі 7 грудня коаліція прибрала з розгляду скандальний законопроект.

Але того ж дня знімає неугодного голову антикорупційного комітету Ради, приймає неоднозначний бюджет на 2018 рік і голосує за корупційний законопроект стосовно преференцій українським компаніям під час державних закупівель.

  1. Кандидат-опудало

Другий спосіб використання принципу контрасту полюбляють використовувати під час виборів. За допомогою медіа розкручується образ умовно-небезпечної політичної сили, після чого комунікація вибудовується за принципом «звісно, ми не святі, але ті, хто може прийти до влади, іще гірші».

У 1998 році Кучма зміг стати президентом значною мірою завдяки контрасту з іншим кандидатом другого тура Петром Симоненком. Навіть ті, хто не підтримував Кучку, віддавали йому голоси заради того, щоб не допустити комуністів до влади.

  1. Ігри з цифрами

Найпростіший спосіб використання принципу контрасту – це ігри з цифрами. Для того, щоб якісь дані здавались дріб’язквоми, їх можна помістити поряд з більшими, якщо потрібно зробити навпаки – можна помістити поряд з меншими.

Наприклад, якщо спікер хоче, щоб у слухача склалося враження, що український державний борг дуже великий, можна сказати, що зовнішній борг зруйнованої війною Сирії складає лише 24% ВПП, зовнішній борг Росії – 40%, а зовнішній борг України – цілих 122% ВВП. Якщо ж потрібно переконати, що зовнішній борг України не є великим, можна спершу згадати, що зовнішній борг Великобританії складає 283% ВВП, Нідерландів – 533% ВВП, а України – лише 122 % ВВП.

 

Звертайте увагу на якорі, які озвучують вам політики. Спробуйте абстрагуватись і уявити: якби ви сприймали цю цифру чи факт сферично у вакуумі, чи ваше ставлення було б інше.

Залишити відповідь