Словничок маніпулятора: піар

Подекуди способом маніпуляції може стати не відсилка до цілої професійної галузі.

Так якщо політик робить щось, на його думку, хороше і далить інформацією про це через ЗМІ та соцмережі, він називатиме це звітуванням перед виборцями. Проте якщо він прагне знецінити слова або вчинки свого опонента – заявляє, що це все піар.

Так піаром може стати практично будь-що: робота НАБУ, публікації документів у ЗМІ чи просто поточну роботу політиків з комунікацій з громадянами. Звинувачення щодо корупції – це теж часто “піар”. Одна й та ж діяльність, як у випадку роботи Михаїла Саакашвілі у Одеській області, в одних випадках може отримувати похвалу за ефективність, а вже за якийсь час – називатися “лише піаром”.

Проте піар (PR) – це, в перекладі, зв’язки з громадськістю, тобто громадянами і виборцями. Політики або державні структури мають займатися тим самим піаром, це входить в їх безпосередні обов’язки.  І те, що політик чи держорган свої обов’язки виконує і намагається якомогаширше донести свої слова, ніяк не знецінює саму суть інформації, яку він доносить.

Окремої іронії заслуговує те, що у багатьох спікерів одночасно зі звинуваченням когось у надмірному піарі лунають і звинувачення у недостатній комунікації своїх рішень, реформ чи позиції.

Залишити відповідь